Сторінка:Іван Кулик. Поезії. 1967.pdf/41

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено



Новини розпитає: про хліб, продподаток;
Потім — про своє розкаже:
— Знаеш, обрали мене делегатом,
А завтра — збори на трикотажній.

І так солодко, солодко до сльоз
Ще глибше тебе кохати:
І за те, що в тебе туберкульоз,
І за те, що чужа тобі мати.

І за те, що в Червоній гвардії
Ти мені перев'язувала рани,
І за те, що в гетьманській «варті»
Разом з нами тебе карано.

І за те, що в кратері революції
Ти горіла — згоріла безскаржно…
— Шуро, ще довго в самотній розлуці
Буде маритись сірникової фабрики марево…

Київ, 1921

 

Артьомовка Шура

Передостанній вечір.
В делегатській кімнаті. У мене.
На небі розбитий глечик
Розлив зеленавого меду.

В Університеті Артьома
Оголосили перерву.