Сторінка:Іван Кулик. Поезії. 1967.pdf/61

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


І я, змужнілий між пасатів і норд-остів,
В припливі юні, що за всі моря вдаря,
Омолодивши свій, в боях набутий, досвід,
Спокійно відірву листок календаря.

Москва — Харків,
січень — березень 1933

 

Пісня про моряка
і пілота


Моряк не зречеться хвиль,
 не кине повітря пілот,
Хоча б причаїлась у хвилях тих смерть
 і смерть чатувала в повітрі.
А де ж стільки знайдеш скарбів —
 стільки брильянтів і злот —
Щоб купити одне, хоч маленьке, життя, —
 у якій діадемі чи митрі?
Пілот, що шугає увись,
 водолаз, що пірнає үглиб
І навіть часом свідком стає,
 як гинуть в безоднях друзі,
І знов поринає й летить,
 коли це не тільки за хліб, —
То де ж сміливості цій джерело
 І де джерело цій напрузі?

 Глянь навколо з палуби
 Із фюзеляжа глянь:
 Де в зору й слуху стало би
Охвату і снаги, —