викинути. Мабуть, у тому, щоб навіть у підсвідомому не виникало голубих мрій:
На світі є співучий Лангедок,
Цвіте Шампанню Франція весела,
Де в світлі тоне кожний городок
І в виноградах…
етцетера… Мабуть, у тому, щоб зустріти в Німеччині робітника, почути, як і що він говоритиме в день десятої річниці німецької республіки. Подихати хоч трохи тим димом, що дихає ним він, поблукати в морі електрики, в царстві реклями на Фрідріхштрасе, а потім виїхати підземкою десь на край північного Берліну й піти в льокаль, де збираються червоні фронтовики…
Европа буржуазна, капіталістична, Европа тимчасово стабілізована, психологічна Европа — все це категорії в достатній мірі загадкові для українського письменника, що хоче глибше їх зрозуміти, пізнати їхній смак, помацати їх, побачити на власні очі і, головне, побачити в різних ракурсах, з різних боків. Пролетарському письменникові допомагає одне: він уже вивчений нашою революцією і нашою сьогоднішньою боротьбою не лише на фронті культурнім, а й на фронті соціялістичного будівництва — в економічному значінні цього слова. Вивчений він прикладати клясовий критерій до всіх тих суспільних явищ, в яких живе, думає, творить, змагається, мріє…
Отже, йому тяжче буде розгубитися в розмаїтих блисках європейської культури, тієї самої, що так дивує багатьох наших мандрівників.
Якби ж йому вдалося побачити справжнє обличчя західньо-європейського пролетаріяту! Тоді б йому ще тяжче було „розгубитися“…
Це — одне.
