Народній переказ про цю війну Володимира з Рогволодом говорить, шо як Володимир сватав дочку полоцького князя Рогніду, то рівночасно вислав своїх сватів до неї Володимирів брат Ярополк. Рогніда згодилася вийти за Ярополка бо не хотіла стати жінкою „рабичича” — цебто Володимира. Володимир був неправим сином Святослава і двірської подруги його матері Ольги. Тоді ображений Володимир пішов війною на Рогволода, вбив його і одружився з його дочкою Рогнідою. Народній переказ розказує шо пізніше Рогніда хотіла з пімсти вбити Володимира, за шо Володимир постановив покарати її смертю. Але коли
прийшов до її кімнати, Рогніда висунула перед себе свого малого синка Ізяслава, якому заздалегідь дала в руки меч, а той, вивчений матірю, нібито так промовив до Володимира:„Батьку, чи ти тут тільки сам?”. Це мав би бути натяк, що малий Рогнідин син обіцяв, підрісши, пімстити смерть матері. На ці слова свого малого синка Володимир нібито відповів: „А хто ж тебе тут сподівався?” і вийшов з кімнати, не виконавши свойого наміру. За порадою своїх бояр Володимир віддав потім Рогніді і її синові її батьківщину — Полоцьк. Цим літопис пояснює вічну ворожнечу між київськими і полоцькими князями. Мовляв полоцькі князі мстились за пролиту Володимиром кров Рогнідиної родини. „І відтоді Рогволодові внуки все підій-
