За потребою заложеня окремого руського унїверзитету промовляє ще й ся обставина, що число Русинів-студентів на всїх австрийських унїверзитетах зросло над 800 чоловіка, з котрих з початком зимового семестру 1901/02 над 600 були записані на львівському унїверзитетї. Число студентів росте що року, а тим самим росте й кривда, заподїяна руській учащій ся молодїжи, котру вона тяжко відчуває, не мавши відповідного вихованя в рідній мові.
За конечністю заложеня самостійного руського унїверзитету кличуть ще й ті сумні події на львівскому унїверзитетї, достойні великого пожалїня, в наслідок котрих більше як 600 руських студентів мусїли покинути унїверзитет і шукати притулку на унїверзитетах у Віднї, Празї і в Кракові. Ті події дають так голосні як і сумні докази, що обставини на львівському унїверзитетї стали неможливими, а се тому, що руський нарід не має пристані, у котрій академічна його молодїж могла-б спокійно працювати па полі науки.
Для виясненя тих сумних подїй і громадньої еміґрациї руських студентів старають ся певні люди знайти причину в аґітациї. Тому, що таке поясненє могло-б знайти віру у високого правительства, то нехай буде вільно на тому місцї поручити прихильній розвазї Вашої Ексцелєнциї, чи се річ можлива в дорозї аґітациї намовити більше як 600 студентів, по більшій частї людий убогих, що примушені лєкциями заробляти на хлїб щоденний, щоб вони йшли на чужину, знаючи добре, що без заробітків мусїли-б
