унїверзитетї, віддають ся свому званю і звичайно дістають посади на руських ґімназиях, хоч не одержали на унїверзитетї відповідного підготовленя в руській мові.
Не лучше стоїть з науками на правничому факультетї, на котрому є тепер всього дві катедри з руською викладовою мовою: катедра для цивільного права і катедра для австрийського карного і карно процесового права. В наслїдок недостачі руських катедр мусять кандидати складати первий і третий державний іспит в польській мові, другий т. зв. судейський іспит державний а по части – третий, можна складати в руській мові. З того й виходить, що скінчені юристи львівського унїверзитету не мають відповідної квалїфікациї, щоб на службі в публичних урядах (в судах, полїтичних урядах, фінансових прокураториях, краєвих фінансових дирекциях і т. д.), маючи до дїла зі сторонами, могли уживати руської мови, що єсть їх обовязком, бо після державного закону сторони мають право уживати рідну мову в урядових справах. З того й виходить таке безладє, що в краєвих урядах Галичини руська мова зовсїм не займає такого місця, яке вона займати повинна після основного державного закону і після дотичних розпоряджень. Трийцятьмілїонова руська нация, що поклала собі за сьвяте дїло розвивати і плекати культурне житє і що показала немалі духові сили до того житя, така нация має право жадати, щоб в конституцийній державі, в котрій положено як основу рівне право для всїх народів і їх мов, було забезпечене право і руському народови, здобувати висшу осьвіту на свому унїверзитетї.
