ного, полїтичного, спромоглась вона воїнського видати із і наукового себе самобутню передовництва, лїтературу і затрівожила не помалу силоміцних єдинителїв Руси». «Памятне бо нам слово московського оракула, що польське повстанє єсть нїчим, як порівнати його з повстанєм лїтературним України. Там відпала-б може під лихий час невеличка провінция від Імпериї, а тут мужицька мова, ставши лїтературною, розколе Імперию на самій серцевинї. Так промовила, віщуючи про нас московська питія, і се нам не малий проґностик, що ми лїтературною пропаґандою утворимо собі скоро чи не скоро, таку церковну іерархію, котра величатиметь ся чимсь красшим, нїж цяцьковані мітри, і таке вельможество, котре пишатиметь ся чимсь достойнїйшим, нїж предківське надбанє, і таку інтелїґенцию, котра буде розумна малоучним людям, як батьки і матїрки розумні дітям своїм».
Не багацько було колись таких людий, що вірили у власну живущу силу руського народа і проте дбали, щоб єднати всї єго духові сили до лїтературної і наукової працї. Але з часом громада тая, хоч помалу, що раз все більшала і більшала, і прийшла до того зросту, який ми тепер, радїючи, бачимо, хоч мусимо сказати, що й тепер наші духові сили ще не з'орґанізовані, тай ще за слабі. Доказала се еміґрация руських академіків і самий факт, що руська інтелїґенция і її заступники в радї державній не були в силї використати тої незвичайної події для бажаного рішеня унїверзитетської справи.
Які Русини малосильні, найновійший факт, що те хоч і многочисельні, доказує і найновіший факт, що те
