вительство з польською шляхтою і з Єзуїтами, отже і вязанє культурних справ з полїтикою, се дїло, коли зовсїм, то бодай по поливинї самого правительства. Нема і про те що балакати!
За ласку, яку пан мінїстер робить Русинам, даючи стипендиї для будучих доцентів руського in spe унїверзитету, ми дякуємо йому, просимо тілько, щоб Його Ексцелєнция повеличавсь перед культурним сьвітом при нагодї унїверзитетської дебати в парляментї, як великі стипендиї, і скілько то їх роздано Русинам після зробленої обіцянки. Тодї то ми й побачимо, чи стоїть того, щоб за такий оболюс нїкчемний найкрасший цьвіт руської академічної молодїжи, замість шукати долї в краю, як лїкарі, адвокати, технїки, урядники, учителї і священики, переходив всї польські чистилища і митарства унїверзитетської кариєри, а в кінцї шукав пристановища по нїмецьких, чеських, болгарських, сербських, та, Бог знає, ще яких унїверзитетах і, хочби зазнавши там слави за наукову працю, – пропадав для свого народа. Шкода і про те більше казати!
Щож до мнимого браку сил наукових на катедри руські, то вже позволимо собі при сїй нагодї трохи докладнїйше поговорити.
Возьмім на примір фільозофічний факультет і розгляньмо, які вже тепер в Русинів є наукові сили.
Хемію міг би обняти рад. дв. проф. др. Горбачевський а фізику проф. др. Пулюй, оба з Праги, про котрих то вчених, не треба п. Гартлеви богато розводити ся і толкувати.
