Для ботанїки є проф. технїки у Львові, д-р Волощак, для зоольоґії професор ґімн. Верхратський, оба у Львові, для ґеольоґії і мінеральоґії д-р Медвецький, професор технїки у Львові, для висшої математики д-р Левицький, професор ґімназияльний у Львові, для всесьвітньої істориї теперішний проф. львівського унїверзитету, Грушевський, для істориї русько-української лїтератури теперішний професор львівського унїверзитету д-р Колесса, для істориї славянської лїтератури теперішний унїверзитетський проф. у Львові, д-р Студинський, а для клясичної фільольоґії д-р Копач.
Ось вам, пане мінїстре, мало що не цїлий комплєт фільозофічного факультету! Тай не аби які се сили, ті професори наші; пишали-б ся ними хочби нїмецькі унїверзитети, колиб їх мали, дарма, що є між ними і професори ґімназияльні. Ваша ексцелєнция і сам знає, що можна бути професором ґімназияльним, потім і славним професором унїверзитетським, а вкінци навіть мінїстром. Колиж нам Русинам для того факультету ще не достає астронома та фільозофа (студиює специяльну фільозофию д-р Щурат, що вже видав дещо на тім поли, а ладить, о скілько знаємо, фахову студию про розвиток фільозофії на Українї), то се вже не такі дуже важні науки для нас, починаючих Русинів практично річ взявши, хоч ми дуже високо цїнимо абсолютну вагу і вартість тих всесьвітних і найстарших наук, щоб задля недостачі тих сил не давати нам унїверзитету. Без обиняків кажучи, ми Русини радо покликали-б на сї дві катедри, поки що, хоч би й Нїмцїв,
