права нї закону, нї основного державного, нї закону природи. В тій боротьбі не зважають на те, що Русини мають такі-ж культурні потреби як Поляки, та й не розбирають, що так одні як другі, вже 132 років дають австрийській державі рекрута і платять податки. Ту стоїть твердо тільки оден принцип: Сила над правом! Поляки сильнїйші як Русини, бо по їх сторонї стоять, не тільки польські але й спольщені руські маґнати тай потужна ecclesia militans їм допомагає. Тая перевага сили дає Полякам і право мати два університети, а Русини мусять ще дожидати, аж виховають нове поколїнє руських доцентів, потім ще одно, і так без кінця, а правду і отверто сказавши, аж будуть Русини мати силу, не тільки своє право жадати, але і його взяти. До того пізнаня прийшли вже Русини, і після того будуть вони дальше вести своє дїло.
А тепер погляньмо ще на питанє унїверзитетське з иншого боку і киньмо на нього сьвітлом з полїтичного і національного становиска.
Покликані полїтики і дипльомати судять про сьвіт та про конечні потреби держав і народів після тих своїх спостережень, що їх збирають по більшій части у сальонах, по великих городах, де вони не можуть вийти поза круг своїх традицийних думок і мають там нагоди, намацати тай слїдити за живчиком справдешнього житя народу. У тих то обставинах треба й шукати поясненя для тої прояви в житю народів, що висока дипльоматия часто буває заскочена довершеними подїями, та що заскочені
