перед цїлим народом».
«Ви радите, щоб всїх прогнати з краю, хто не пристане на унїю і так дальше. Боже борони! Наша вітчина нехай не зазнає такого страшного беззаконя! Вже за давних часів запроваджено в тому краю сьвяту римсько-католицьку релїґію, і як довго вона не мала послїдовательки в побожности і в послуху для сьвятого отця, поти славилась вона любовю до мирного житя і своєю потугою в державі. Тепер же, коли вона приняла до себе неспокійну і сварливу приятельку, вона мусить задля неї зазнати богато наріканя та обуреня на кождому соймі, на кождому зборі та на кождому засїданю. Здаєть ся менї, що було-б лучше і для людий кориснїйше, позбутись такої сварливої приятельки.
«В нашому краю не було нїколи такого неспокою, якого наробила тая преславна унїя. Ви настановляєте таких сьвященників, що в церкві більше руйнують як будують. Покажіть, кого Ви з'єднали тою Вашою суровостю, тим замиканєм і опечатуванєм церков? Ви втратили й тих, що в Полоцьку були до Вас прихильними. Ви поробили з овець вовків і спровадили небезпечу на край а може й погибіль для всїх нас католиків. Ось овочі Вашої преславної унїї!
«Ви пишете, що все те наказав Вам найвисший пастир. Волї найвисшого пастиря противитись було-б се проклятя достойне покушенє. Але я скажу отверто, якби сьвятий отець знав, які небезпечі постають в нашому краю в наслїдок Вашої унїї, то я не сумніваюсь, що він все те дозволив би Вам, чому Ви так запекло противитесь.
