Сей лїцей був на те призначений, щоб руські кандидати духовного стану, побираючи науку в найважнїйших частинах наук фільозофічних, приготовлювались до богословських студий, котра то наука була можлива тільки у викладовій мові для них зрозумілій, се є в мові руській. На катедри того лїцею покликано мужів руської народности з відповідними академічними здібностями, котрі займаючи рівночасно катедри на унїверзитетї і в лїцею, представляли своєю особою приналежність одної інституциї до другої. Нема сумніву, що лїцей мав тілько провізоричне завданє, та що те заведенє мало служити перш усього для духовного стану, але вже сам факт заложеня такого лїцею, котрого наукова програма представляла паралєльні факультети львівського унїверзитету, був незбитим доказом, що львівський унїверзитет, заложений Йосифом II, був на те призначений, щоб служити культурним потребам руської нациї.
Та заколоти часів, недостача інтензивної опіки зі сторони правительства, а особливо згляди державно-фінансові були тими причинами, задля яких сей лїцей остав ся без тревалих наслїдків для культурного поступу Русинів, і що незадовго лїцей той знесено. Така сама доля постигла і унїверзитет р. 1805, а його катедри перенесено до Академії в Кракові. Та аж після віденського конґресу р. 1815 реактивовано унїверзитет у Львові декретом цїсаря Франца I з дня 7 серпня 1817 р. Той декрет заснованя є зовсїм подібний до декрету Йосифа II тай із нього видно докладно, що львівський унїверзитет заложено
