з иншого боку чень ся справа дасться далеко кориснійше і лекше уладити.
А поки-що, жидок-аґент принявся оброблювати Шеффеля на своє копито. Він заприязнився з ним при пиві, заходив кілька разів до його хати і приглянувся його бідному життю. Шеффель жалувався йому на своє убожество, на недостачу зарібку, а жидок, мов на перекір, розводив перед ним широкі, блискучі картини зисків, маєтку та достатку, натякаючи чим раз виразнійше, що і для нього зовсім не заперті брами до того золотого раю. Бідний Шеффель зітхав і знов починав розводити свої жалі. Щоб його ліпше привязати, жидок кілька разів делікатно випозичував йому невеликі суми грошей, раз-у-раз обіцюючи, що постарається для нього о місце, тай то о таке корисне, що буде йому певно по вік дякувати. Шеффель недовірчиво хитав головою, але жидок так уперто товк своє, що бідака звільна немов туманів, немов безвладно давався уносити течії блискучих жидкових обіцянок. Досить того, що до приїзду Лєона Шеффель уже був майже чисто приспособлений до того, що з ним задумав аґент.
Лєон причвалав до Відня, не знаючи, як його аґент думає уладити справу. А коли почув його думку, то зразу немов звергся. Але се не був опір; по довшій бесіді з аґентом він пристав на все і казав йому привести Шеффеля до свого готелю. Тут по недовгій боротьбі, пертий з одного боку нуждою свого теперішнього положення, а з другого боку блискучими Лєоновими обіцянками, Шеффель уляг. Він прирік Лєонови, що поїде з ним до Борислава і буде вести таємну фабрикацію церезіни, тай то за відповідно невелику плату. А щоби будову і ведення нової фабрики прикрити чим иншим і відвести людські очі, Шеффель несвідомий галицьких обставин, порадив Лєонови голосити, що се будується невеличкий паровий млин. Лєон, як ми бачили, й зробив се, не розваживши добре, до чого ся рада могла довести.
