Уладивши діло з Шеффелем, Лєон не спочив. Він кинувся вишукувати для будущої своєї церезіни відбуту. При помочі свого аґента йому удалося по якімсь часі найти кількох російських Жидів-капіталістів, пробуваючих переїздом у Відні. Вони радо приняли на себе посередництво в справі достачування церезіни, і дійсно по трьох тижнях Лєон уже заключив з свіжо утвореною в Росії „Восковою Спілкою“ контракт на доставу в піврічнім протягу 200 тисяч сотнарів церезіни на таких корисних умовинах що до ціни і перевозу, що вже наперед міг обчислити чистий зиск з того одного діла на яких 100 тисяч ринських. От тоді він, ухопивши з собою золотодайного Шеффеля, пудом подув у Галичину, щоб як стій узятися до діла. Воску готового у нього в Бориславі було 10 тисяч сотнарових брил в маґазинах. Два або й чотири рази стільки він мав надію зараз таки за власні гроші і по дешевій ціні закупити на місці у дрібних властивців ям; пізнійше мали його контрагенти прислати в Борислав своїх людей, щоб доочне переконатися, чи, скільки і якого воску вироблено, а тоді мав Лєон одержати таку частину угодженої суми, яка була по контракту вартість приготованого воску; за ту суму він надіявся постачити цілу решту умовлену контрактом, так що решта грошей булаб його чистим зиском, відлічивши хіба плату Шеффелеви та кошти вибудування фабрики.
І Шеффель за той час не дармував. Він, щоб зарекомендуватися свому „хлібодавцеви“, виладив докладний плян нової фабрики, позамовляв ураз із аґентом кітли, рури та инші потрібні металеві прилади у віденських фабриках, вимовляючи собі як найскорше їх приготування. Таким чином підчас свого тринедільного побуту у Відні Лєон безперечно досить потрудився около уфундування свого богацтва і своєї фортуни. Весь той час він бігав мов в горячці, з ніким не бував, не забавлявся, не вступав до знайомих, ба навіть не витався з Германом Ґольдкремером,
