тихійше: — Видите, Пан-Біг добрий післав вам знак, що все піде вам щасливо, що тільки загадаєте.
— Добрий знак? А то який? — спитав Лєон.
— А не чуєте, що христіянські дзвони самі добровільно роблять вам службу і кличуть на вас благословення христіянського Бога? То значить, що христіяне все будуть вам добровільно служити. Будуть помагати вам осягнути те, що собі загадаєте. Ті дзвони, то добрий знак для вас!…
Колиб Лєон учув був таку бесіду при других, він би певно був насміявся з неї. Він рад був удавати про око вільнодумного чоловіка, але в глибині серця, так як усі малорозвиті і самолюбні люде, був забобонний. Тож і тепер, знаючи, що ніхто не чув шкільникової бесіди, він приймив дуже радо добру ворожбу і віткнув десятку в надставлений шкільників кулак.
— Се для вас і для школи, — шепнув Лєон, — а за добрий знак Богу дякувати!
Шкільник урадуваний став знов на своє місце коло рабіна і зараз же почав перешіптуватися з другим шкільником, котрий очевидно питав його, кілько дав Лєон.
А тимчасом пан будівничий принявся вже до свого діла і почав командувати робітниками. — Ану, до друків! — кричав. Бенедю, тумане вісімнацятий, де твій друк?…
Гармідер на площі ще побільшився. Рабіна відвели на бік, Жиди розступилися, щоб дати місце робітникам, котрі мали зрушити з місця величезну підвалину і впустити її на приналежне місце у викопаний глибокий рів. Дами цікаво тислися наперед і сопіли серед натовпу; вони були дуже цікаві побачити, як то буде сунутися та величезна каменюка. Тільки щиголь цвірінькав весело у клітці та сонце широким, неприглядним лицем всміхалося з гори з посеред темно-синього, безхмарного неба.
Всі прикази будівничого сповнено швидко. Півперек невеличкої доріжки, куди треба було просунути камінь,
