Між тим робітники швидко згодилися вибрати за двох других касієрів Прийдеволю і Сеня Басараба.
— Дякуємо за вибір і за вашу добру віру! — гукнув Сень до громади, — постараємося добре послужити нашій загальній справі! А тепер, хто що може, прошу скинути по центови, по два, щоби наша каса від початку не стояла пусто!
— Гурра! По центови до каси! — закричали робітники,
— Скидайте кождий по центови, але кождий, — сказав Матій, — то таким способом порахувавши, будемо знати, кілько нас тут є!
Пристали й на то і коли зібрано гроші, почислили 35 ринських.
— Півчетверта тисячі нас зійшлося! — крикнув Сень Басараб. — В касі нашій трицять і пять ринських! А чи тяжко нам прийшло скинути таку суму!
— Що то за сила — громада! — говорили між собою ріпники. — Добре то якийсь сказав: громада плюне по разу, тай одного потопить!
Гамір змігся, але був се вже не понурий, трівожний гамір прибитої, безрадної маси; се був веселий гамір пчіл, що і для них настала весна і зацвіли цвіти і ожила надія щасливійшого життя.
Діла йшли дуже добре, Лєон Гаммершляґ ходив, не дотикаючи землі з гордости і радости. Все йому удавалося щасливо, і хоч се був тільки початок головного діла, то вже той початок віщував добре про вдачу цілости. І так поперед усього від „Воскової Спілки“ з Росії Лєон одержав ось яку звістку: „Постачайте церезіну, коли можна ще й перед контрактовим терміном. Спілка уладила щасливу штуку. При помочі, знаєте, відомих тутешніх способів нам удалось заключити з св. Синодом контракт на доставу це-
