резіни до православних церков. 100.000 кавції зложено. Ждемо від вас вісти, коли буде готовий перший ладунок“.
Прочитавши ту звістку, Лєон мов на крила піднявся. Значиться, діло уґрунтоване міцно і тривко. Він зараз же рушив до Борислава, щоби поглянути, як стоїть будова фабрики. По дорозі він дуже бідкував, що будова ще аж через тиждень має бути готова і що не можна так таки від завтра зачати фабрикації воску. Що ціла та фабрикація була властиво контрафакцією, обманством, — про се Лєон ані крихти не думав. Почуття справедливости було у нього взагалі дуже неясне, а вжеж того почуття, що істнуючі постанови і державні приписи обовязують в чім небудь усякого горожанина, сього почуття у Лєона, як і взагалі у инших Жидів, ледви чи був і слід який небудь.
За уладжуванням усяких біжучих діл в Дрогобичі, особливо за заходами при закупуванню сирого воску земного від ріжних дрібних властивців, Лєон уже більше як тиждень не заглядав до Борислава і не знав, що і як там діється. Він у всім поклався на Бенедя, переконавшися вже попереду, що своє діло він робить совісно і добре. Але як же здивувався Лєон, коли — приїхавши до Борислава, побачив, що при новій будові робітників нема, крім кількох, що докінчували побивати дах і коли Бенедьо вийшов супроти нього з заявленням, що його діло вже скінчене, будова вповні готова і остається тільки йому оглянути все доочне і відпустити його. Лєон сам не знав, що й казати на таку радісну несподіванку, і колиб Бенедьо був „пан“ будівничий, а не простий робітник і недавний мулярський помічник, він був би обняв і вицілував його з великої радости. Значиться, щастя незмінно всміхається йому! Значиться, воно підслухує його таємні думки і бажання і мов коханка біжить наперед нього, щоби в одну мить сповнювати їх! Радість широко розлилася по Лєоновім обличю. Він почав дякувати Бенедьови і пішов з ним оглядати будову. Вона стояла перед ним у всій своїй показности:
