а тут треба вибрати. А ви їх тут ліпше можете знати, на кого можна спуститися, аніж я або директор.
— Га, про мене, — сказав Бенедьо, — нехай буде й так. Постараюся дібрати трьох людей, котрим можна буде завірити. А від коли зачинається робота?
— Зараз від завтра. І то, вважаєте, треба форсувати як можна найборше. Віск уже замовлений. В окремій коморі будете й прасувати і пакувати його.
— Що се за штука така може бути? — думав сам собі Бенедьо, йдучи сумерком бориславською улицею від Лєона до дому. — Вигадав новий спосіб фабрикації, і боїться, щоби робітники не видали його! Ніби то робітник на тім розуміється? А зрештою побачимо, що то таке буде! А добре сталося! Ні з сього ні з того трапилася робота, тай не злий заробок, — є при чім остатися в Бориславі й на далі, тай до каси все таки і від мене що тижня вплине хоч по чотири ринські. А ще три — котрих би тут трьох вибрати?
Бенедьо довго думав над тим, котрих би трьох вибрати, але якось не міг зважитися. Він постановив собі, поговорити про те з Матієм. Бенедьо рад би був вибрати всіх трьох із побратимів, але Матій відраджував, боячися, щоби в разі чого се не звернуло на них якого підозріння.
— І так, — говорив він, — Жиди тепер перетрівожені нашим збором. Певна річ, що між робітниками найдуться деякі, котрі доповідять Жидам, що і як ми радили. Ну, а скоро так, то певна річ, що Жиди зачнуть нас шпигувати, — то щоби, як така купа побратимів робити буде разом, щоби се деяк не навело їх на який слід або що.
Бенедьо відповів, що воно то можлива річ, що Жиди будуть від тепер шпигувати їх, але він не видить, чого б тут боятися, щоб не викрили побратимства, хоч би навіть побратимів кілька робило при купі. Аджеж про свої справ и вони не потребують говорити на голос при чужих людях. Зрештою — додав Бенедьо — не в тім головна річ, кого
