Сторінка:Іван Франко. Борислав сміється. Перше книжкове видання. 1922.djvu/21

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

17

зовсім не таку марну жертву, як його жертва. Йому повиділося, що та друга, страшна, людська жертва ледви чи вийде йому на користь. Краплі крови, закріплої на камені, в темнім прокопі виглядали мов чорні голови залізних гвоздів, що вертять, діравлять і розточують підвалини його пишної будови. Йому стало нараз якось холодно, якось тісно в прокопі і він вихопився чим скорше на верх.

Гості тиснулися до нього з побажаннями. Герман стиснув йому руку і промовив голосно : — Нехай той невеликий скарб, засіяний приязними руками в підвалину вашого дому, росте і множиться в тисячу раз! Най стане підвалиною слави і богацтва вашого роду!

— І так як ваш дім нині засновується на підвалині з каменя і золота — додав з другого боку також голосно шляхтич,— так нехай щастя і розцвіт вашого роду від нині основується на щирій приязні і прихильности всіх людей!

Лєон радісно стискав руки своїм гостям, радісно дякував їм за їх приязнь і услугу, радісно прирікав працювати на дальше тільки в товаристві і для товариства, — а все таки в серці його лежав ще холодний сумерк, крізь котрий грізно виднілися великі, чорні краплі крови, мов живі залізні гвозді, пробиваючі і розточуючі незначно підвалини його щастя. Він чув з усіх слів своїх гостей якийсь холод, за котрим, бачилось, чатувала скрита глибоко в їх серцях зависть.

Між тим робітники під проводом будівничого замурували з усіх боків фундамент і виводили швидко стіну в середині прокопу. Вдарила перша година.

— Ну, досить, люде, на нині роботи ! — крикнув Лєон. — Треба й вам трохи забавитися. Таких днів, як нинішній, в моїм життю не богато, — нехайже і для вас він буде празником. Тут вам зараз принесуть пива і закусок, а ви, майстер, уважайте на порядок!

— Добре, прошу пана!

І. Франко: Борислав сміється.

2