Сторінка:Іван Франко. Борислав сміється. Перше книжкове видання. 1922.djvu/26

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

22

хильне, що може часом і відвернеться від нього, а на такий случай ліпше мати сильних приятелів, ніж сильних ворогів. А тут ще й те причинилося, що по смерти жінки Лєон забажав з часом осісти супокійно, утвердитися, пустити коріння в ґрунт і уживати на старість плодів свого неспокійного, запопадливого життя та забезпечити гарне життя своїй одиначці. Тут уже конечна річ — мати кружок приятелів, а не ворогів. При тім же він зачув, що у Германа є син-одинак у Львові в купецькій практиці, — і його думка прямо стрілила туди: Германів син і його Фанні, то пара; два найбільші силачі по капіталу, замісць боротися і підкопувати один одного, сходяться, звязані тісним родинним вузлом і — Лєонова думка будувала золоті замки на тій тривкій підвалині.

— Бачите, дорогий сусіде, — говорив він до Германа — сам не знаю, що таке, що так мені дуже затужилося за своїм спокійним, тихим і щасливим пристановком. А то досі чоловік був, як та перелетна птиця: то тут, то там. Ні, пора вспокоїтися!

— І я то кажу, — сказав Герман, що чинився, немов та бесіда дуже його займає.

— Не дав мені Бог сина, так як вам, — га, але є у мене дочка, сердечна дитина. Бачити її щасливою, з любим чоловіком, в крузі діточок, — ох, то єдина ціль мого життя...

— Дасть Бог, що й теб вам сповниться.

— Га, я дуже того бажаю... Ах, і ще так кружок добрих приятелів, таких, як ви, любий сусіде, — ні, більше мені до щастя не хибувало би...

— Ну, що до мене, сказав усміхаючись Герман, — я з Дрогобича не втечу, — мене можете мати завсігди на свої услуги.

— О, я знаю, — сказав Лєон і кріпко стиснув Германову руку, — я знаю, що ви щирий, добрий чоловік! Не повірите, як я від давна бажав з вами близче познайоми-