ших закладинах, тай зараз проговорився, і ще й мене скомпромітував! Ну, скажіть же, чи можна з такими людьми солідне діло мати?
Ван Гехта не дуже зацікавило се оповідання. Але щоб не показатися нечемним і таки чимось піддержати розмову, він спитав будовничого:
— То, кажете, новомодна якась фабрика? А не можете мені сказати, що в ній такого новомодного?
— Не можу вам того сказати, бо, як кажу вам, будови тої я не провадив. Але коли ви з тим ділом близше знакомі, то я вам скажу, якої системи се фабрика. Позвольте, позвольте, тепер собі пригадую, — плян фабрики був роботи якогось Шеффеля, певно будете знати його систему фабрикації?
Ван Гехт аж зірвався з сиджіння, мов прошиблений наглим ударом елєктричної батерії.
— Шеффеля, кажете? І що, фабрика та вже готова?
— О, давно готова. Кажуть, що робить день і ніч.
— А властивець тої фабрики зоветься —?
— Лєон Гаммершляґ.
Ван Гехт записав собі імя в нотатці.
— А не можете мені сказати — даруйте, що вам так наприкряюся — де находиться та фабрика?
— По конець Борислава. От сею дорогою як поїдете в долину, понад ріку, через онто село — зветься Губичі — і не доїздячи до Борислава, на ліво, над річкою.
— Дякую вам. Мене дуже інтересує та нова система фабрикації, — мушу поїхати ще нині звидіти ту фабрику. Бувайте здорові!
Карита зупинилась була власне перед домом будовничого, котрий з укладністю старого елєґанта стиснув Ван Гехта за руку, вискочив з карити і пішов до свого дому.
Ван Гехт добру хвилю думав, що йому робити, а опісля казав везтися до Германового дому на обід.
