Сторінка:Іван Франко. Борислав сміється. Перше книжкове видання. 1922.djvu/263

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

259

ших закладинах, тай зараз проговорився, і ще й мене скомпромітував! Ну, скажіть же, чи можна з такими людьми солідне діло мати?

Ван Гехта не дуже зацікавило се оповідання. Але щоб не показатися нечемним і таки чимось піддержати розмову, він спитав будовничого:

— То, кажете, новомодна якась фабрика? А не можете мені сказати, що в ній такого новомодного?

— Не можу вам того сказати, бо, як кажу вам, будови тої я не провадив. Але коли ви з тим ділом близше знакомі, то я вам скажу, якої системи се фабрика. Позвольте, позвольте, тепер собі пригадую, — плян фабрики був роботи якогось Шеффеля, певно будете знати його систему фабрикації?

Ван Гехт аж зірвався з сиджіння, мов прошиблений наглим ударом електричної батерії.

— Шеффеля, кажете? І що, фабрика та вже готова?

— О, давно готова. Кажуть, що робить день і ніч.

— А властивець тої фабрики зоветься — ?

— Лєон Гаммершляґ.

Ван Гехт записав собі імя в нотатці.

— А не можете мені сказати — даруйте, що вам так наприкряюся — де находиться та фабрика?

— По конець Борислава. От сею дорогою як поїдете в долину, понад ріку, через онто село — зветься Губичі — і не доїздячи до Борислава, на ліво, над річкою.

— Дякую вам. Мене дуже інтересує та нова система фабрикації, — мушу поїхати ще нині звидіти ту фабрику. Бувайте здорові!

Карита зупинилась була власне перед домом будовничого, котрий з укладністю старого елєґанта стиснув Ван Гехта за руку, вискочив з карити і пішов до свого дому.

Ван Гехт добру хвилю думав, що йому робити, а опісля казав везтися до Германового дому на обід.

17*