21
— Польский недородок, а нїмецький недоносок, — додав Чапля.
— Нї, панове, — сказав Думяк. — Ґубернатор на свою руку не міг сего зробити. Се з Відня такий наказ, із цїсарської канцелярії. Може там і наш ґубернатор причинив ся до того, що цїсарські слова скасовано, але то не могло стати ся без згоди самого цїсаря.
— Старий цїсар Фердинанд добрий був. Він би був на се не позволив. Він би обстояв ся при своїм першім слові. А сей молодий піддаєть ся панам, — мовив Чапля.
— Посилаймо депутацію до цїсаря! Пани піддурили його. Вияснїм йому, що нам нївідки платити таку суму! — почули ся голоси мужиків.
— Так він нас і послухає! — завважив Чапля. — Може там пани наговорили йому, що ми тут у великих достатках живемо.
— Пусте! — з притиском завважив Думяк. — Що раз постановлено в цїсарській канцелярії, того вже не вернеш. Затягнено пером, не витягнеш волом. Але то ще нїчого. Заплатили-б ми, як би було з за чого. А тож знаєте, що пани хочуть повідбирати нам усї наші прадїдівські лїси й пасовиска. От тут подумайте, як нам далї жити. Лїс запруть, купуй дерево на фунти, як цукор! Пасовиско запруть — куди дїнеш ся з худобою?
— Краще нам смерть, нїж така неволя, — скрикнули всї враз. — То ще гірше як панщина.
— Знаєте, чим то пахне? — з таємничим виразом на лицї і притишеним голосом запитав Думяк. І зараз сам і відповів: За панщини атамани ходили по під вікна і кликали вас на панську роботу, а потім ви самі підете до атамана, ще й курочку або покладків понесете і клінно будете просити, аби вас приняв на роботу.
— Не діждуть того! — скрикнула вся компанїя.
— Діждуть! — твердо сказав Думяк. — І не довго їм ждати. Відберуть нам лїси й пасовиска, то ми без худоби за два-три роки жебраки. Без паші худоби не вдержиш, без худоби гною не зробиш, без гною поля не справиш — і роби що знаєш.
— Не дай того Боже! мовив Яць Коваль. — Се-ж би бу-
