Сторінка:Іван Франко. Данте Алїґієрі. 1913.pdf/146

Поема „Commedia“ зачинаєть точкою житя поетового: Nel mezzo del cammin di nostra vita — на половинї мойого шляху житєвого, починаєть ся описом грізної житєвої крізи, одної з тих, які инший ґенїяльний поет Шекспір, схарактеризував словами: бути чи не бути? Данте не знайшов у собі стілько сили й інтензівности вислову, аби оповісти ясно, що саме притрафило ся йому, і дав нам на вступі загадку, змалював свою внутрішню крізу аллєґорично, не скрізь ясно та безсуперечно^[1].

На серединї шляху житевого
Я опинив ся десь у темнім лїсї,
Від простої відбивши ся дороги.

Гей, і сказати годї, що за скрута,
Який він був густий, цїпкий, колючий, —
Згадать його, то знову жах проймає,

Такий жах, що лиш смерть жахнїйша троха.
Та гов, а я добро і там знайшов!
Скажу-ж про все, на що там надивив ся.

Не тямлю вже, як я туди зайшов, —
Так сон мене ломав у тую пору,
Коли утратив я правдивий шлях.

Та ось дійшов я до горба́ крутого,
Де вже кінчила ся ота долина,
Що серце в мнї тривогою стискала.

Зирнув я в гору й бачу: верх хребта
Облив ся вже промінєм того сонця,
Що просто нас веде всїма стежками.

1. Дальші виривки поеми подаю в своїм власнім перекладї, дбаючи особливо про можливу близькість до оріґіналу. Деякі рядки мойого перекладу схожі дословно з перекладом перших десяти пісень „Пекла“ доконаним В. Самійленком, та се й не диво, бо оба ми йшли до одної мети.