Ся славна сцена давала ріжним авторам імпульс і тему до лїричних пісень, оповідань і драм, та про те Данте з незвичайним ляконїзмом свого вислову і незрівняною плястикою картини являєть ся й доси недосяжним майстром.
У шестій піснї Данте представляє третїй круг Підземелля, де карають ся обжори. Подаю тут у перекладї важнїйші уступи з сеї піснї:
Коли вернула свідомість, що згасла
Зі співчутя для тих двох свояків,
Так що мене зовсїм стуманив смуток,
Нові я муки й мучених нових
Побачив скрізь, куди лиш повернув ся,
Куди лише очима озирнув ся.
Я був у третїм крузї. Круг дощу,
Проклятого, холодного, важкого
І вічного, що не стає нїколи.
Грубозернистий град і снїг і чорна злива.
Раз в раз валять ся з темного повітря;
Смердить земля, що весь той спад приймає.
Жорстокий звір, страшний, поганий Цербер
Трьома пащеками по песьому знай бреше
На кождого, хто тут страждати мусить.
Червоноокий, чорна морда в пінї,
Живіт надутий, а на лапах кігтї,
Якими духів дряпа й роздирає.
Ті виють під дощем немов собаки,
Один бік тїла закривають другим,
І часто обертають ся, нещасні небораки.
Коли зустрів нас Цербер, змій великий,
Розняв пащеку й зуби показав,
І все його тїлище затремтїло.
Мій провідник простяг до долу руку,
Узяв землї і укинув повну жменю
В неситую пащіку ненажери.
|
