|
З смоли на верх!“ І вхопили його
Стома гаками і кричать: „Ховай ся!
Лиш потаємно хлипай, скілько можеш!“
Се так, як кухар кухтів заставляє
Вилками мясо, що сплива в окропі,
Втискати силою на дно кітла.
|
Вірґілїй сам пронятий жахом на сей вид велить Дантови сховати ся за камяний стовп, а сам іде до чортів. Вони кинули ся на нього зі своїми гаками, але він зупинив їх одним словом і зажадав розмовити ся в їх ватажком.
Всї крикнули: „Іди ти, Лихохвосте!“
І виступив один, а инші стали дальше, —
Він підійшов і рік: „Чого вам треба?“
„Чи віриш, Лихохвосте, — мовив майстер, —
Що ти-б зустрів мене на сьому місцї,
Безпечного від всїх гаків тих ваших,
„Як би не божа воля й наказ долї?
Пусти мене, бо небо захотїло,
Шоб я одного вів страшним сим шляхом“.
А в чорта так всї гордощі упали,
Що гак йому під ноги покотив ся,
І рік чортам: „Лишіть їх у спокою!“
А провідник озвавсь до мене: „Ти там,
Що скулений сидиш за стовпом моста,
Ходи сюди до мене й будь спокійний!“
Я вийшов і побіг до нього скоро,
А всї чорти на здогони за мною, —
Вже думав я: ось-ось потопчуть заказ.
„І я всїм тїлом мов прилип до свого
Провідника і не спускав очий
Із тих почвар, що шкірились страшенно.
|
