Гаки спустили, та один як крикне:
„Ей, дам йому хоч раз по старій панї!“
А инші: „Гей же, всип йому порядно!“
Та той діявол, що держав розмову
Із моїм майстром, швидко обернув ся
І мовив: „Годї, годї, Забіяко!“
До нас сказав: „Сюди не можна далї
Отсею скелею, бо шестий лук
Запав ся там і потонув в безоднї.
„Та як про те в дорогу вам спішить ся,
То йдїть сим проломом, там далї буде
Новая скеля добра для дороги.
„Туди я власне шлю декілька своїх
Приглянуть, чи там хто із мук не вилїз, —
То з ними йдїть, вони вас не зачеплять.
„Ходїть сюди, Крилатий, Хмароходе, —
Гукнув до них, — і ти, Песяча Мордо,
А ти веди всю роту, Бородачу!
„Ти Яструбе, махай, і ти Драконе,
І ти Вилачу з клами, й ти Зубачу,
Мотиль пекольний і Огняник лютий!
„Кругом огляньте ті кипучі смоли,
А сих безпечно проведїть на скелю,
Що не розвалена йде край безоднї!“
„О майстре, що за пики!“ скрикнув я.
„Ах, красше йдїм самі без їх проводу!
Ти-ж знаєш шлях, по що нам їх ескорта.
„Коли ти так уважний, як звичайно?
Поглянь лише на них, як скалять зуби!
Їх брови грозять нам, що ошукають!“
А він до мене: „Но вдавай ся в страх!
Такий вже звичай їх, що скалять зуби, —
Се-ж лиш до тих, що там киплять так гірко“.
