І в лїво ми звернули ся на греблю;
Та поки рушить, кождий чорт ватажцї
Язик довжезний показав і зуби,
А сей їм задом рикнув мов трубою.
Я бачив, як кіннота в путь рушала,
До штурму йшла, під своїм стягом в купі,
А инодї як утїкала з поля;
Я скорогонцїв бачив у Ареццо,
Погонцїв бачив з бистрими возами,
Турнїри бачив, всякі перегони,
То з трубами, то із битєм в литаври,
То з бубнами, з огнями замковими,
По нашому звичаю й по чужому, —
Та ще не чув таких труб дивовижних,
Щоб в рух гонили пішаків і кінних,
Чи кораблїв знаками й звіздним шляхом.
І ми пішли в чортів тих супроводї.
Нївроку ровта! Що-ж, у церкві бачиш
Святих, а в коршмі оглядай пяниць!
Та на смолу свою звернув я ввагу,
Щоб увесь зміст баюри прослїдити
І весь той люд, що там у нїй варив ся.
Як ті дельфіни, що хребтом горбатим
Дають матрозам знак, щоб пильнували
Судна свойого, бо зриваєсь буря, —
Так инодї один чи другий грішник,
Щоб біль влекшить, плечима винуряв ся
Й щезав скоріш, нїж блискавка щезає.
І мов ті жаби на краю калюжі
Лиш писками з калюжі визирають,
А лапки й тулови в водї ховають,
Так тут усюди грішники робили;
Та скоро Бородатий наближав ся,
Швиденько знов у кипяток пірнали.
