Упадок старинного світа і перехід його до середнїх віків, се одна з найтраґічнїйших і найстрашнїйших епох у історії людськости. Найбуйнїйша фантазія при найбільших зусилях ледви може уявити собі обєм і глубінь того упадку. Пригадаймо лише деякі характерні дрібницї. Ще в четвертім віцї по Христї Італїя, Греція, Мала Азія, Сирія, Єгипет та північне побережє Африки представляють ся як один великий огород або музей: вони густо заселені, покриті цвітучими, многолюдними містами, в яких блискотять до сонця мармурові будівлї храмів, театрів, громадських будівель та приватних палат. У найменших із тих міст у тім часї й у таких, що стояли лише завдяки ненастанній боротьбі чоловіка з пустинею і тепер відкопують ся з глубоких пісків Сагари, були обік театрів школи, ринки, портики, лазнї; смітник зглядно малого города в долїшнїм Єгиптї Арсіное, покритий піском, зберіг нам много тисяч рукописних уривків клясичних авторів, у тім числї й такі неоцїнені перли, як Атенську полїтику Арістотеля, поезії Бакхілїда та Міміямби Геронда. Павзанїй описуючи свою подорож по Греції втомляє нас описами незлїчимих скарбів різбарської, будівничої та малярської штуки про всїх її містах, по всїх закутках та островах. Ще в четвертім віцї по Хр. стоять усї чудеса Атен, Алєксандрії, Перґаму, Ефеса, стоять величезні біблїотеки, академії, скрізь цвите промисл, іде жива торговля,
