лунають учені диспути, йде нечувано оживлений письменський рух.
Але все се — провінція, яку затемнює своїм блиском і богацтвом столиця — Рим. За часів Траяна мало се місто півтора мілїона мешканцїв, 423 храмів, 154 статуй богів із золота та слонової кости, 2 кольоси, 22 великі статуї на конях, 3785 статуй цїсарів і Римлян, 1352 криниць і басенів, 78 біблїотек і театрів, із яких найбільший міг помістити 22888 глядачів, та крім того великий цирк з 385000 сидженями. Щоб дати понятє про його велич, досить буде сказати, що в ньому були б помістили ся всї мешканцї Львова, Кракова і 33 більших галицьких міст. Місто мало 2000 палат і 867 публичних бань; пригадаю, що так само великий нинїшнїй Відень має їх лише 57. В однім Римі було більше дїл штуки, як їх сьогоднї мають усї столицї світа на купу.
І все те як сон, як привид пропадає, щезає, розсипає ся порохом протягом яких 200—300 лїт. По війнах з Ґотами Рим числить усього 5000 мешканцїв, а по відходї остатнього грабівника, ґотського короля Тотілї в р. 596 через 40 лїт стоїть зовсїм пусткою, немов зазначуючи тою павзою конець старинного світа. І рівночасно в Греції замикають остатню грецьку школу в Атенах, а христіянські монахи палять біблїотеку в Алєксандрії. Не минуло пару сот лїт, а з безмірно богатої греко-римської лїтератури лишили ся лише нужденні відломки та шматочки. Подумаймо лише: зі 100 драм Софокля лишило ся нам лише сїм, із 70 траґедій Айсхіля так само лише 7, із незлїчених грецьких комедій маємо лиш 11 комедій Арістофана, із грецьких лїриків не маємо майже нїчого, з незлїчених і многоважних фільософів ледво Плятона й Арістотеля більше-менше в повнї, а твори таких велетнїв, як Демокріт і Епікур, пропали цїлком; із величезної наукової лїтератури майже нїщо, з істориків ледво десяток тай то в уривках, із малярства майже нїчого, з будівель та різьби мізерні останки. І подумаймо
