Сторінка:Іван Франко. Данте Алїґієрі. 1913.pdf/190

Ос та Езопова байка в перекладї на нашу мову: „Полева миш на лихо собі подружила ся з жабою. Жаба в злім намірі привязала ногу миши до своєї. З разу ходячи по полї вони збирали собі поживу. Коли-ж наблизили ся над беріг озера, жаба потягла миш у глубину, сама любуючи ся водою і квакаючи з радости. Нещасна миш занурена в водї здохла і плила привязана до жабиної ноги. Побачивши її ястріб ухопив її пазурами. Жаба привязана до миши потягла ся разом із нею, і обі стали жиром истреба“.^[1] До сеї байки Данте навязує рефлєксію, що біси так само одурили один одного, змовивши ся пошкодити їм. Він боїть ся їх дальшого переслїдуваня і чує з далека їх наближенє, та просить Вірґілїя, аби захистив його. Вірґілїй завважує, що така сама думка повстала в тій хвилї і у нього, і вони оба разом звертають ся на крутий спуст, що вів до шестої яскинї. Вже демони надлетїли, і вони оба побачили над собою їх широкі крила.

Тоді обняв мене мій провідник,
Як мати криком збуджена, коли
Довкола себе бачить блиск пожежі,

Хапа дитину й довш не гаїть ся,
Як лиш, аби на себе плащ накинуть,
Про ню лиш дбаючи, а не про себе.

І з перевісища твердої тами
Спустив ся він плечима в низ по скелї,
Що творить беріг шестої яскинї.

Не бігла швидко так вода в лотоках,
Що рушає колеса млиновії
При самім спадї на їх лопатки,

Як майстер мій шугнув у низ по скелї,
Мене до груди тиснучи так міцно,
Немов я син його був, не товариш.

1. Fabulae Aesopiae collectae, ex recognitione Caroli Halmii. Lipsiae 1901, ст. 147, ч. 298.