Сторінка:Іван Франко. Данте Алїґієрі. 1913.pdf/193

І я сказав: „О братчики, погані ваші“  —,
Та більше не сказав нїчого, бо мій зір
Впав на мерця, хрестом прибитого
До голої землї трьома палями.

Побачивши мене він дико ворухнув ся,
І стогнучи у бороду зітхав.
Коли побачив се брат Каталяно,

Сказав: „Отсей розпятий, що його
Тут бачиш, радив фарисеям у свій час:
„Хай пропаде один, щоб люд увесь не гинув“.^[1]

„За те лежить він голий тут поперек
Дороги й мусить відчувать на собі
Тягар усїх, котрі проходять через нього.

„Простертий так лежить і тесть його
В онтім рові, й всї члени тої ради,
Що були сїменем зруйнованя Юдеї“.

У 24-ій піснї мандрівцї проходять сему яскиню, в якій карають ся злодїї. Дорога тут така трудна, що Данте обезсилений утомою мусить сїсти й спочити. Вірґілїй упоминає його до дальшого ходу ось якими словами:

„Тепер повинен ти всї лїнощі стрясти́,
Бо на перинах лежачи вигідно
І тепло вкритий, ти до слави не дійдеш.

„А хто без слави вік свій там проводить,
Той на землї й слїду не полишає,
Як дим в повітрі, піна на водї.

„Тож уставай, перебори утому,
Стань мужнім духом в бою житєвому,
Хай лїнощі тебе не зупиняють!“

Представивши в 25-ій піснї кару, яку терплять злодїї, яких представником являєть ся мітичний Какус,

1. Мова тут про жидівського первосвященника Каяфу, який засудив Ісуса на смерть.