|
„Скажи, чи люд Романїї жиє
В війнї, чи в мирі? Бо я з гір, з Урбіно,
Із тих сторін, де Тибер випливає.“
Я ще стояв схиливши ся уважно,
Та в бік торкнув мене мій провідник,
І мовив: „Говори з ним! Се Латинець“.
А я, вже мавши відповідь готову,
Почав негайно ось яке казать:
„Душе, захована там у низу!
„Твоя Роман'я не була нїколи
Й тепер не вільна від гнобителїв,
Та жаден з них не панував тодї,
Коля покинув я той світ веселий“.
|
У 28-й піснї Данте з Вірґілїєм проходять девяту яскиню девятого круга, в якій мучать ся єретики. Данте починає сю пісню характерними рядками, в яких признає безсильність людської мови для повного опису тих страшних мук, які терплять єретики.
Хто міг би, хоч невязаним глаголом,
Сказать всю кров і описать всї рани,
Які я бачив тут, хоч би й оповідав
Не раз? Втомив би ся язик усякий,
Не здужав би наш дух обняти всего,
Що тут містило ся в малім просторі.
Головним представником фальшівників релїґії являєть ся тут Магомет, якого вид Данте описує ось як:
Нїяка бочка, у якій не стало
Одної скалки, не така дїрава,
Як той, котрого я тепер побачив,
Розколений від тїмя аж до сраки.
Кишки йому звисали на колїна,
Видні були їх звої і жолудок,
Що зїджене на гній переміняє.
|
