|
|
Отсї загадкові слова Магомета до Данта відносять ся до одного з найцїкавійших епізодів у історії італїйських сект. Фра Дольчіно, провідник сектантського руху т. зв. Катарів або Патаренів, був проводирем своєї секти в кількох війнах із папістами в рр. 1303—1307, а побіджений д. 23 марта 1307 р., дістав ся до неволї разом зі своєю жінкою Марґарітою, і був після страшних мук спалений у льомбардськім містї Верчеллї. Варто зазначити, що секта Катарів або Патаренів, до якої належав Дольчіно, була перенесена до північної Італїї з Болгарії в X в. і була продовженєм болгарської секти Богомилів, якої головною основою було непризнаванє духовенства та аскетичне житє, одначе без відреченя від подружя. Докладнїйше про сей епізод оповідає Юлїй Кроне в книжцї „Fra Dolcino und die Patarener, historische Episode aus den piemontesischen Religionskriegen. Leipzig 1844,“ на якої основі я надїю ся на иншім місцї представити його докладнїйше. Дантові слова, наведені висше, писані ще за житя Дольчіна, відносять ся до його першого походу з Тиролю на Верчеллї зимою під конець 1308 р. Його противником був епіскоп Новарри. Тодї епіскоп і злучені з ним рицарі не могли побідити його, а нещастє зустріло його аж 4 роки пізнїйше.
Пропускаю дальші піснї, в яких Данте з Вірґілїєм зходять із девятого круга в десятий, і подаю тут лиш опис того десятого круга та славний і страшний епізод про Уґолїна. Доходячи до остатнього пекольного круга Данте під проводом Вірґілїя переходить величезне ледове поле, в якому в прорубах стоять заморожені душі грішників — зрадників, клеветників і братовбійцїв. Один, на якого Данте наткнув ся ногою, починає лаяти, але на Дантове питане, хто він
