такий, не хоче відповісти нїчого. Данте розсердив ся і починає микати його за чуба, а той не говорить, тілько гавкає по собачому. Один його сусїд, також замерзлий у леду, з пекольним гумором говорить до нього:
„Ей Бокка, що тобі?
Чи не досить тобі ще скреготу зубного, —
Ще й гавкать мусиш? Чорт тебе лоскоче!“
Данте пізнає від разу в тім грішнику Бокку делї Абаті, який у кровавій битві під Монтаперте стояв нїби по сторонї Фльорентійцїв, але був у порозуміню з ворогами і в рішучій хвилї відрубав руку фльорентійському хорунжому, так що стяг упав до долу і серед фльорентійського війська повстало замішанє, що довело до їх повного погрому. Данте з погордою відвертаєть ся від нього і натикаєть ся на инший, страшнїйший вид.
|
Вже відійшли ми добрий шмат від нього, |
