|
|
Сей славний уступ про Рудольфа Габсбурського та короля Оттокара свідчить про ширину погляду Данта і про його знанє людий і відносин у ріжних краях. У долинї появляють ся два ангели, щоб у ночи хоронити душі від наїзду первовічної гадюки, і Данте розмовляє з ріжними душама, особливо з Конрадом Маляспіною, якому хвалить його рід.
„О — мовив я до нього, — в вашім краю
Я не бував, та де-ж у всїй Европі
Знайти таких, щоб Маляспін не знали?
„Та слава й честь, якими дім ваш славний,
Підносить і панів і всю їх волость,
І знають їх і ті, що там і не бували.
„Кленусь тобі, як справдї йду ось в гору,
Що рід ваш чесний доси тої слави
Своєї щедрости й меча не позбуваєсь.
„І привичка й природа вже дає
Йому ту вдачу, що хоч світ весь криво
Блука, вони самі йдуть просто й чесно“.
В подяку за сю похвалу його роду Конрад обіцює Дантова, що й він сам у своїм близькім вигнаню зазнає протекції й щедрости Маляспін.
Аж у девятій піснї Данте вступає в чистилище. Небесна панї Лючія сама переносить його сонного на гору перед вхід чистилища. Він іде з Вірґілїєм і дохо-
