стого мармуру, покритий майстерними різьбами. Тут вирізьблено Благовіщенє Марії, далї вози й народ, що везуть кивот завіта, а далї подобизну Махалї, дочки Саула й жінки Давидової, що сердито дивить ся, як Давид танцює перед кивотом. А далї:
У образї блищить висока слава
Царя Римлян, якого чеснота
Дала Григорію преславную побіду.
Говорю се про цїсаря Траяна:
Вдова задержала його коня за повід,
У болю й сльозах вирізьблена живо.
Довкола них великий тиск народа,
Їздцїв богато й золоті орли
Немов живі хитали ся від вітру.
І перед ними всїми та нещасна
Немов говорить: „Пане, мстись за мене
За вбійство мого сина, за мій плач!“
А він їй одвіча: „Зажди лише,
Аж я верну ся“. А вона, що в болю
Не знає впину, відмовляє: „Пане,
„А як не вернеш?“ Він: „Хто трон посяде,
Той зробить се“. Вона: „І що тобі поможе
Чужая чеснота, як ти свою не вкажеш?“
На те він: „Будь спокійна, я повинен
Сповнити се, поки в дорогу рушу.
Закон велить і співчутє спиняє“.
І Траян спинив воєнний похід, аби зробити право й месть бідній удові. Середньовікова лєґенда говорить, що папа Григорій прочитавши про Траянову чесноту, вимолив у Бога те, щоб той цїсар був увільнений із пекла, — се й значінє тої „преславної Григорієвої побіди“, про яку згадує Данте.
На першім ґзимсї чистилища він бачить душі, і що двигають більші або менші камяні брили, гнучи
