|
„Така узда потрібна, се закони;
Потрібний владар, як вежа у містї,
Щоб мож було пізнать: се справжнїй город[1].
„Закони єсть, та чи хто їх держить ся?
Нїхто; пастух що стадови проводить,
Жувати вміє, та не має ратиць[2].
„От тим то люд, що бачить вожда свого
В погонї лиш за тим, що йому любе,
Пасеть ся сам і нї про що не дбає.
„Отож і бачиш, що поганий провід,
Се вся причина, що світ зіпсував ся,
А не зіпсована у вас природа.
„Звичайно Рим, як вво́див лад у світї,
Два сонця мав, що вказували ясно
Оба шляхи, шлях божий і шлях світа.
„Та ось одно згасило друге, меч
Злучило з пасторалом, та ті в купі
Через насильство вам на зло виходять.
„Бо в спілцї одно 'дного не боять ся.
Не віриш тому, глянь лише на колос,
Бо з сїмя кожде зїлє пізнаєть ся“.
|
Із круга гнївних виводить їх ангел словами: „Beati pacifici“, і вони входять у круг лїнивих. Вірґілїй широко викладає Дантови теорію любови як жереха добрих і злих змагань людських (піснї 17 і 18). Піснею 19-ою починаєть ся опис третього дня вандрівки по чистилищі та візією Сирени.
- ↑ В оріґіналї: che discernesse della vera cittade almen la torre, щоб можна було пізнати хоч вежу в справжнїм містї.
- ↑ Інтересний образ, узятий із Мойсеєвого закона (III, 11), де кажеть ся, що звірі, які жвуть жвачку і мають розколені копита (ратицї), се чисті звірі. Пастух, що веде стадо, се папа, що вправдї вміє жвати, тоб-то вчити і видавати закони, але не має ратиць, не розріжняє духовної власти від світської, узурпує собі цїсарську власть.
