|
„Досить тобі. Ногою тупни в землю,
І зір зверни на поваб той, що вабить
Нас вічний у кругах своїх великих“.
|
Вони входять у круг, де люди лежать лицем до землї, стогнуть і плачуть. Данте запитує одного з них, хто він і чому так лежать? Сей, бувший папа Гадріян V, відповідає на його питанє:
„Чом ми хребтом обернені до неба,
Почуєш зараз, та поперед всего
Scias, quod ego fui successor Petri.
„Між Кіявері й Сеєтрі гарна річка
Спада зо скелї; з назви тої річки
Мій рід узяв також своє названє[1].
„Заледво місяць з чимсь я зазнавав,
Який тяжкий той плащ великий тому,
Кому він чистий; инші тягарі всї
„Супроти нього — пух. На жаль, за пізно
Я навернусь; та ставши паном Риму,
Пізнав я всю житя його брехливість.
„Пізнав, що там не завпокоїш серця,
Нї висше не підеш в житю земному,
То й до небесного я запалав любовю.
„До тої хвилї дух мій був нужденний,
В розладдї з Богом, скупістю занятий, —
За ню тепер караюсь я, як бачиш.
„Що скупість творить, тут виразно видно
В очищуваню душ пронятих нею,
Гіркійших кар гора отся не має.
„Як наші очи, в земні річи впившись,
Не підіймались до висот небесних,
Так справедливість тут їх в землю тисне.
|
- ↑ Річка називаєть ся Ляванья, а рід папи Гадріяна V. Фієскі ді Ляванья. Він був папою всего місяць і кілька день і вмер нагло не мавши навіть єрейського посвяченя.
