Сторінка:Іван Франко. Данте Алїґієрі. 1913.pdf/233

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана



„Щоб меншим здавсь будущий стид від давнїх,
Ади, он лїлїї в Ананью входять,
Христа намісник наче раб в кайданах.

„Глянь, се його у друге висмівають,
Його новою жовчю з отцом поять,
І мре він між злочинцями живими.[1]

„Глянь на нового ще Пилата злого,
Неситого, що сам без повновласти
У храм жене на пажирних вітрилах![2]

„О пане мій, коли я звеселю ся
Й побачу месть твою, що в тайнї скрита
Влагоджує твій гнїв на сих злочинцїв?“

Далї той сам Капет поясняє свій побожний оклик Марії Богородицї ось якими словами:

„Те, що сказав я про єдину ту
Невісту духа божого, і що тебе
Заставило звернути ся до мене,

„Я поясню тобі. Замісь молитв усяких
Нам тут положено, допоки день тріває,
Святе і праведнеє споминати.

„В ночи-ж у нас розмови зовсїм инші.
Усе нам на устах Піґмалїон,
Якого хіть до золота зробила

„Розбійником і зрадником і вбійцею.
Про горе Мідаса захланного,
Що гнав ся за своїм бажанєм скверним,
За що всї тут на сміх його здіймають.

  1. З наказу француського короля Филипа Вродливого Шіарра Кольонна з француським військом напав у Ананїї на папу Бонїфація VII; вояки знущали ся над ним, від чого він і вмер.
  2. Натяк на знищенє тим самим Филипом Вродливим лицарів ордена св. храма, тз. Темпляріїв.