|
|
Приклади захланности, наведені тут Капетом, узяті по части з Біблїї, а по части з грецької та римської старовини. Про Ахама, що вкрав часть єріхонської добичі, згадує книга Йозуе розд. VII, про Ананїю й Сапфіру, що передали апостолам своє добро, а часть заховали для себе, і за се обличені апостолом Петром померли на місцї, оповідає книга Апостольських Дїянь розд. V; про Гелїодора, що висланий Селєвком царем сирійським, аби забрати скарби єрусалимського храма, був поражений ангелом у храмі, оповідає друга книга Маккавеїв розд. III; про Полїмнестора, короля Тракії, що вбив Пріямового сина Полїдора, аби забрати його скарби, оповідає троянська заґа, а про Красса, римського тріумвіра, відомо, що коли він поляг у битві з Партами, вони відтяли йому голову і налили в уста розтопленого золота примовляючи: „Aurum sitisti, aurum bibe!“.
Ледво Данте й Вірґілїй покинули сї душі і уйшли шмат дороги, коли вся гора задрожала, і Данте станув пронятий смертельним жахом. Із уст усїх грішників залунали окрики: „Gloria in excelsis Deo!“ Вірґілїй не знає причини сего явища, лише каже Дантови: „Не бій ся, поки я з тобою!“
Данте йде в тяжких сумнївах, про які не сміє говорити з Вірґілїєм, та ось за ними надходить дух,
