|
„Вона здалась менї як тая мати, |
Вона звертаєть ся з промовою до тих святих жінок, які окружали її, і говорить, що
„Тому острійше я відповідаю,
Щоб чув отой, що там край річки плаче,
Щоб рівну міру знав провин і болю.“
Вона докоряє йому, що богато обдарований Богом якийсь час ішов простою дорогою, але коли вона, „опинила ся на порозї другого віку“, се вначить із панни стала жінкою, і „відмінила своє житє“, тоб-то вмерла,
„Він занехав мене й віддав ся инімим.
„Коли я з тїла, піднеслась до духа
І виросла моя краса Й чеснота,
ому я стала менш цінна і мала.
„Він навернув свій хід на шлях неправий,
Погнавсь за щаєтя злудною марою,
Що не сповня своїх обцянок ніколи.
„Даремно я Йому обяви слала
І снами й иншими знаками к собі '
Знов кликала, — йому все те було ніщо́.
„Так низько падав він, що всї способи
Спасти його являли ся слабими, —
Лишивсь лиш той — вказать йому пропаще племя,
„Оттим то я сама стала з царетво мертвих
І того, що сюди його епровадив,
Просила в поміч ревними влезами.
„Нарушен був би божий суд високий,
Як би пройшов хтось Лєту й пив її
Живущу воду без якоїсь плати,
Без жалю за гріхи, що єльови ронить“.
У 31-ій пісні Данте без нїякого вступу нанодить дальшу свою розмову з Беатрічею.
