через умертвленє свойого тїла, через відмовленє йому всїх його потреб і привичок. Світ і природа, що для старинного Грека й Римлянина були жерелом усього житя, всеї краси, всеї радости, в очах христіянина се минущі тїни, іллюзії, чортяча мана, жерело зла, гріха та чортячої покуси. Більшого, повнїйшого противенства годї уявити собі. Не диво, що вже найдавнїйші поганські письменники, які мали нагоду стикати ся з христіянами, були поражені тим противенством і вважали їх або зовсїм безумними, як Люкіян, або бездонно забобонними, як Таціт, або заклятими ворогами всеї людської суспільности.
Правда, від коли в р. 325 через Константина Великого христіянство здобуло собі формальну толєранцію, а фактичне панованє в греко-римськім світї, образ сей зміняєть ся, але не на лїпше. Христіяни показують ся далеко нетолєрантнїйшими супроти нехристіян і навіть супроти своїх власних сект, як були колись погани супроти них. Переслїдуваня христіян римськими кесарями не мали нїколи цїхи релїґійних переслїдувань; се були полїтичні та адмінїстраційні заходи, в яких Римлянам ходило о певні чисто полїтичні акти, прим. признанє власти кесаря через закуренє кадила перед його статуєю, а в яких христіяни бачили нарушенє своєї релїґії. Аж христіянство перше дало світови зразки війн і різанин за таке або инше розумінє Бога, Трійцї, первородного гріха, натури Сина Божого і т. п. Аріяни в Александрії одного дня вирізали 2000 Афанасіян; ті при найблизшій нагодї відплачують ся їм іще з процентом. Переслїдуваня, свари, інтриґи, обопільні очорнюваня, плюгавленя та виклинаня творять огидливий та страшний образ. Де недавно перед тим фільософи дебатували про високі проблеми пізнаваня, фізики та математики, обчислювали закони тисненя та математичні правила, а критики розбирали й коментували твори Гомера та Софокля, там тепер ревли нетямущі аскети, кулаками та палками попираючи свої доґматичні концепції про
