„Є ще такі, що боячи ся шкоди
К пастирю тиснуть ся, та їх так мало,
Що не богато на їх крій сукна йде“
Дванадята пісня містить похвалу св. Домініка та його компанії в боротьбі з єресями; про спосіб тої домініканської боротьби, що доходив до крайніх жорстокостий, Данте товорить лише легким натяком:
„З ученістю сполучуючи запал
І чин апостольський, у світ він кинувсь
Як потік з гір, що з повних жерел буха;
„І в єрестицькі хащі він з рогоном
Ударив, і то там найнасильнїйше,
Де найсильнїйший опір показав ся“.
Вірнїйше було-б, як би Данте порівняв сю домінїканську течію не з потоком, а з огнем, ще почавши палити „хащі єресїв“ мало що не дійшов до спаленя самого пня людської цівілізації.
Тринацята пісня занята викладом сідеральної астрономії, певно дуже вчена Й дотепна на свій час, але менше цікава і не скрізь зрозуміла: для нас. Викладає, розумієть ся, Тома з Аквіну. Данте не без іронії характерізує сей виклад ось якими віршами:
„Від пентра в круг, а з круга знов у центр Ворушить ся вода у круглій ванні й Но тому, як попхнуть з нутра, чи з боку“.
Душа Томи замовкла нарешті, а слово забирає Беатріче і звертає питанє в инший, бік:
„Скажіть йому, чи блиск сей, що ним тут
Осяяна суть ваша, вам на, віки
Останеть ся, так як тепер сіяє?
„А як останеть ся, скажіть, коли
Ви знов одінетесь в тіла видимі,
Чи блиск отой вам не заступить очи?“
Голос подібний до голосу ангела, що благовістив Марії, виясняє се питане. Весь круг душ розпалюєть ся
