Ще не спровадив ся Сарданапаль.
Щоб показать нові ряди в кватирах.
Учелятойо[1] ще не сїпалась
„Буть висша понад римський Монтемальо;[2]
Та як потім перевершила зростом,
Так незабаром упаде глубоко.
„А Беллінчона Берті я ще бачив
Вперезаного в кість і шкіру; жінка
Його при зеркалї румянить ся не вміла.
„І Нерлї й Веккія я бачив, як
Ходили в неподежених кожухах,
А їх жінки сиділи при куделях.
„Щасливі! Кожда з них ще мала певність,
Де буде гріб її, й не пустувало
Супруже ложе через франкську слабість.
„Одна раз в раз колиски пильнувала
Приспівуючи мовою мягкою,
Якою в перве родичі втішались;
„Друга, прядучи лен біля куделі,
Оповідала про старі події
Троян або про Рим і Фієзолє.
„Такі Чанґелля, Ляпа Сальтереллї[3]
Були-б тодї правдивим дивоглядом,
Та як тепер Корнелья й Цінцінат.
„В такім спокійнім, гарному житю
Міщан, в такій любезній вітчинї
В так чесному сусїдетві привела
