„Та що се царство лиш правдива, віра,
Здобути може, то найлїпше буде,
Коли ти сам її від нього взнаєш“.
Св. Петро задає Дантови ось яке питане:
„Скажи отверто, добрий христьянине,
Яка у тебе віра“ І при тім
Чоло підняв до вічного він світла.
Тодї звернув ся я до Беатрічі;
Вона-ж кивнула, ласкаво до мене,
Щоб з жерела, душі пустив я чисту воду.
„Та ласка, що дозволила менї —
Почав я сповідать- ся тут перед князем
Апостолів, — хай дасть мені сказать, що знаю
„Як праведне перо твойого брата,
З яким ти, батьку, на правдивий шлях:
Рим навернув, писала, так я вірю.
“Віра, се суть того, чого ми чаєм,
А доказ того, чого ми не знаєм, —
Се на мій погляд увесь зміст її".
Тоді почув я: „Думка справедлива,
Коли пізнаєш, чом Павло зве віру
Раз змістом, а другий раз доказом“.
На сеє я: „Глубокі тайники,
Які тут зору мойому відкриті,
Там криють ся перед людий очима,
Так що в істнованє їх тілько вірять,
На вірі-ж всю надїю опирають;
Для того й віра єсть основою надії.
„Із тої віри мусимо опісля
Без баченя висновувать все дальше,
"Тому в вій наша доказова сила“.
Мов подих полумя любовного
Почув я відповідь: „Уповні повновартна
Монета ся металем і вагою
