повстаня народа проти шляхти, що міську констітуцію перемінювано ще найменше вісїм разів, та два рази руйновано мур, що обперізував місто, з тим, аби сей пояс зробити ширшим.
Дантова сїмя належала до Ґвельфів. Чи при першім прогнаню Ґвельфів у р. 1260 Дантів батько також ходив на вигнанє, сього не знаємо, — та здаєть ся, що нї. В р. 1289 Данте, 24-лїтнїй, брав участь у походї Ґвельфів проти прогнаних Ґібелїнів і в битві під Ареццо, що скінчила ся побідою Ґвельфів, головно завдяки хоробрости Дантового шваґра Корсо Донаті. Правда, Дантовим шваґром і тяжким ворогом зробив ся сей небезпечний чоловік значно пізнїйше, коло 1295 р. коли Данте оженив ся з його сестрою Джеммою Донаті. Про його подружнє житє не знаємо нїчого; що Данте в тім подружю не знайшов щастя, се певна річ. У своїх писанях він нїде не згадує про свою жінку, хоча мав із нею четверо дїтей. Одна його дочка, Беатріче, була монахинею; син Пєтро студіював права в Веронї, другий Якопо жив у Фльоренції; один і другий мали написати коментарії до творів свойого батька, але ті коментарії не дійшли до нас. Від Пєтра походить фамілїя ґрафів Сереґо Алїґієрі, що живе й доси.
Данте жив по осягненю повнолїтности на широку скалю, наробив багато довгів, які його родина мусїла оплачувати довгі лїта пізнїйше. Може сї довги були в звязку з його полїтичним житєм. Він належав кілька разів до ради сто, а хоча Ґвельф, голосував проти жадань папи; раз, а може й частїйше був послом фльорентійської республїки; король Неаполя, що коло р. 1295 гостив у Фльоренції, так уподобав його, що став ся його особистим приятелем. Нарештї в р. 1300 його вибрано пріором, тоб то начальником тимчасового правительства, і се було причиною його нещастя. Під його пріоратом вибухли розрухи в містї; причиною була бійка між Дантовим шваґром Корсом Донаті і Дантовим приятелем поетом Ґвідоном Ка-
