вальканті. Для втихомиреня народа Данте разом з иншими пріорами присудив прогнати інїціяторів сварки. Ґвідо Кавальканті, прогнаний до місточка Сарзани, вмер там по двох роках наслїдком нездорового, болотиного клїмату. Донаті покликав на поміч папу Бонїфація VIII, а сей вислав до Фльоренції нїби то для помиреня посварених партій французького лєґата, князя Валюа. Сей прибув у сам задушний день 1301 р. в супроводї кількох сот людий. Фльорентійська старшина згодилась отворити йому брами лише під сею умовою, коли присягне, що в'їде до Фльоренції він і його дружина без оружя і не змінить фльорентійської констітуції. Валюа присяг, але по кількох тижнях згромадив довкола себе ще більшу узброєну силу, роздразнив народ вимаганєм надмірних данин, і вжив вуличних розрухів за причину до оружного виступленя. Дружина князя обсадила брами і впустила вигнаного Корсо Донаті. Скинено давнїйшу старшину, головою міста поставлено сторонника Корсового Капте де Ґабріеллї, і сей не гаючись підписав вирок, яким давнїйшу старшину, в тім числї й Данта, за підкупуванє урядів, ошуканство, здирство, хабарництво, бунт проти папи і князя Карла та забуренє спокою засуджено на грошеві кари по 5000 дукатів, на зворот неправно поздираних дібр до трьох днїв, а в противнім разї загрожено конфіскатою та спустошенєм їх дібр. Надто засуджено їх на вигнанє з Тосканїї на протяг двох лїт, а надто деякі з них, як ось Пальмієрі делї Альтовіті, Данте, Лїппо Бекке та Орляндуччіо Орлянді як фальшівники та ошуканцї мали бути на вічну памятку записані в публичному статутї і на завше виключені від усяких публичних урядів та почестий. Д. 10 марта 1302 р. сей засуд відновлено, розширено на десятьох инших Фльорентійцїв, а з уваги, що засуджені не ставили ся перед урядом, обложено їх банїцією, признано всїх вигнаними з міста й його посїлостий на вічні часи, а коли би хто з них був спійманий на фльорентійськім ґрунтї, мав бути спалений на стосї.
