проф. Огоновського, фільософія у проф. Охоровича, римське право — проф. Зьрудловского, нїмецьке письменство — проф. Завіера, полїтична економія — проф. Білїньского), Франко заходив ся було видавати новий журнал »Нова Основа«, але з тих заходів нїчого не вийшло. За те при допомозї кількох товаришів (Іван Белей — пізнїщий редактор »Дїла«, Євген Олесницький — відомий галицький полїтичний дїяч, Михайло Полянський, Михалина Рошкевичівна) він орґанїзує видавництво »Дрібна Біблїотека«, якої до 1881. р. вийшло 14 книжечок, що містили, побіч творів Франка, переклади европейських учених і письменників: Байрон (Каїн), Золя (Довбня), Пісарев (Бджоли), Лявелє — там же в одному випуску появили ся »Думи й піснї« найзнатнїщих европейських поетів (Ґете, Гайне, Фрайлїґрат, Штравс, Гуд, Мур, Шеллї, Лєрмонтов) — усї в перекладї Франка.
Того ж року ввійшов Франко у близчі зносини з польськими соціялїстами, щоб разом із ними працювати для поширення соціялїстичних думок у Галичинї. Сам він пише соціялїстичний катехізм, цїлі два роки викладає для робітників полїтичну економію, дописує до соціялїстичноі ґазети »Praca«, і разом із польськими соціялїстами укладає програму роботи для польських і українських соціялїстів Галичини, програму, яку польський соціялїст Лїмановскі видав у Женеві 1881. р.[1].
Знайомість із польськими соціялїстами була для Франка ще й із того боку корисна, що через них увійшов він у зносини з польськими проґресивними журналами; від того часу він постійно співробітничає в них, подаючи там, по більшій части, статтї про українські справи. [Так, н.
- ↑ Цїкаво, що Франків проєкт тої програми мав мати заголовок: »Programa socjalistów polskich i rusińskich w Galicji«. Його на власну руку змінив собі Лїмановскі на »Program socjalistów polskich we wschodniej Galicji», і аж, як проти цеї самовільної зміни піднесено протест, брошура появила ся під написом: «Program socjalistów galicyjskich«.
