— Га, га га! — зареготав ся о. Телесницький. — Як ти відміняєш, як? Ану відміняй за порядком!
— Gorąco, gorąca, gorącemu…
Знов вибух реготу вчителя.
— Після якого взірця відміняєш gorąco?
Хлопець не знав, що відповісти. О. Телесницький став перед ним.
— Ну, ну! Після якого взірця? Так як tato?
— Нї.
— Ну, то може так як мама?
— Нї.
— Так як osioł?
Хлопець скривив ся. Мовчав, але правою рукою почав утирати собі сльози.
— Ну, що-ж, не видобуду з тебе? Осле, алеж gorąco відміняє ся так само, як zimno. Отже семий відмінок від zimno як буде?
— W zimnie.
— А від gorąco?
— W go… gorą…
Вірне почутє мови у хлопця бунтувало ся против тої паралєлї. Він розпучливо озирнув ся довкола, а нарештї промовив рішучо:
— W gorączce.
Тут о. Телесницькому не стало терпцю. Він ухопив хлопця за вухо, покрутив його так, що сей поневолї витягнув високе „ай“, і крикнув:
