пашу. За худобою йшли заспані та немиті пастухи. Декотрі лишень, які вспіли вже й поснїдати, співали весело, гойкали та вилускували батогами, женучи свій товар.
З хат закурив ся дим. Ґосподинї топлять зарана, щоб вчасно зварити обід; молодших виправляють в поле.
Лиш у старої Лесихи не курить ся зо стріхи. Хоча там їх три: стара, донька Горпина і молода невістка Анна, але вони таки нїколи рано не топлять, усе в вечір. Вечером спечуть та зварять, що там треба, — а весь день божистий не дбають. Запопадні ґосподинї, хоть куди!
Ґаздівство у старої Лесихи несогірше. Хата хоть стара, та ще добра; будиночки нові, просторі і опрятні, худібка красна, що Господи, гладке кожде мов слимак. Пасїка також по смерти небіщика Леся не пішла нїворотом. Лесиха приняла старого дїда жебручого Зарубу в хату, обшила, обхамрала, — тай уже старий лїтом і пасїки пильнує, і коло хати найменьшої крихіточки допантрує.
Лесиха була й справдї жінка дуже ґосподарна та запопадлива. Сукриста дуже та тверда. Бувало як на що завізьме ся, то хоть рака лазь, усе поставить на своїм. Хоть волосє в неї і сивіло, то лице її було червоне і здорове, як цвикльовий бурак. Облесного й масного язика в неї не було. За те говорила все
